П’ята опера Пуччіні «Тоска» знаменує важливу трансформацію у творчості композитора. Попередня опера «Богема», яку багато хто вважав першим шедевром Пуччіні, водночас стала його останнім твором, що відображає боріння й прагнення нижчих класів суспільства. У «Тосці» Пуччіні повертається до чистої трагедії, в центрі подій - жорстока й трагічна історія падіння трьох історичних постатей. Опера «Тоска» відзначається високим ступенем концентрації: все дійство зосереджене навколо складних, чітко вибудованих психологічних стосунків трьох головних героїв. Вражений захоплюючою грою Сари Бернар у п’єсі Вікторьєна Сарду, Пуччіні майстерно відтворив ревнощі, сум’яття й відчай чарівної Флорії Тоски. Після бурхливого і болісного процесу спільної роботи з авторами лібретто Пуччіні закінчив написання опери лише за кілька днів до прем’єри, яка відбулася 14 січня 1900 року у театрі «Констанці» в Римі.