У 1885 році в Нью-Йорку молода жінка на ім'я Марія-Луїза, прагне стати найвідомішою актрисою в Америці. Під час чергового виступу на сцені дівчина заплутується у власному платті, але уникає падіння, продовжуючи крутитися у витонченій тканині. Шокована аудиторія, зовсім того не підозрюючи, стає свідком зародження абсолютно нового танцю, переповненого емоцією і вільного від рамок та обмежень, який отримає назву модерн. Марія-Луїза бере псевдонім Лої Фуллер. Вона стає електричною феєю, іконою, палаючим символом покоління - нова муза братів Люм'єр і Тулуз-Лотрека тепер ще й зірка відомого в Парижі кабаре, а її танець метелика покажуть в Гранд Опера. Дівчина знаходить довгоочікувану славу, її модернові рухи знайшли безліч шанувальників і послідовників. Але незабаром вона зустрічає юну та амбітну Айседору Дункан, яка вирішує запозичити новий стиль для своїх виступів…

«Танцівниця» - картина-емоція, дуже чуттєва, красива і граціозна, прикрашена чарівним саундтреком і пофарбована в невимовні кольори, вона проникає глибоко всередину глядацького серця. Стрічки подібного настрою надихають на нові звершення…

Перехід в ХХ століття знаменний тим, що руйнувалися шаблони, віталося самовираження, прагнення йти наперекір думці більшості. Це проявлялося в усьому, в тому числі і в танці. Лої Фуллер мріяла танцювати так, як вона хоче. Вона - художник, творець, сильна жінка, яка звикла з самого дитинства долати опір, шукати незвичайні шляхи для самореалізації, працювати до сьомого поту. Їй доводилося бути інженером, щоб оформляти підсвічування своїх шоу, хіміком, щоб приготувати особливі блискітки для суконь, дизайнером, який перетворює шматки тканини в запаморочливі сукні, і хореографом, що перетворює танець в повноцінний діалог з глядачем.