На цей раз Льоша, Слава, Каміль та Саша їдуть до Пітера. Причому троє з чотирьох навіть не знають, навіщо вони туди їдуть. Але в якийсь момент стає зрозуміло, не має значення - навіщо. Важливо, що їдуть. І, звичайно, погано, що вдома залишилася купа невирішених проблем, але як же добре, що про них можна не думати... хоча б до понеділка. І ще, звичайно, погано, що відстали від сапсана і довелося їхати в плацкарті, але як же це несподівано добре... і затишно. А ще несподівано добре буває випити о п'ятій ранку текілу-бум. Начебто рано... але так вчасно! А як це надихає на всякі звершення!