На глядачів чекає перше екранне втілення Мавки з «Лісової пісні» Лесі Українки, містична й трагічна історії перетворення дівчини на дерево; легенда про Кримські гори; романтика цирку; іронічна поезія Івана Драча; історія про ніжне кохання Ведмедя та Жабки; ненаписаний лист про кохання у ритмі джазу. Всі стрічки об’єднує ідея кохання, проте форма їх втілення не може не дивувати своїм різноманіттям. Тут і реалістична лялькова анімація, і об'ємна в техніці оригамі, і трудомістка «тотальна», і вигадлива перекладка, і неперевершена мальована. Все це багатство тем та анімаційних технік зібрано в новій анімаційній добірці від Довженко-Центру. Кримська легенда 1969, Алла Грачова, 10 хв Анімаційне зображення легенди про виникнення Ведмідь-гори, що розташована на Південному березі Криму. Мінімалістичне майже графічне художнє втілення підкреслюють ліризм історії про любов, втрату та довгі очікування. Художник картини Радна Сахалтуєв, який здебільшого спеціалізується на гротеску та іронічних карикатурах, які він створював в співавторстві з режисером Давидом Черкаським. Цього разу він робить зовсім нетиповий для себе витриманий, елегантний малюнок, оперуючи кількома основними кольорами й прибираючи з кадру всі зайві деталі. Біла арена 1987, Ірина Гурвич, 9 хв Фільм розповідає про дивовижний цирк. У світлі софітів виступають білосніжні артисти й тварини. Проте за лаштунками свята відбуваються справжні людські драми. Білий клоун безнадійно закоханий в повітряну гімнастку, котрій милий серцю зовсім інший. Режисерка Ірина Гурвич вкотре експериментує з мультиплікаційними техніками й використовує в фільмі об’ємну анімацію, де персонажі та декорації створені з тонкого білого паперу методом оригамі. Понад те, важливе драматургічне та композиційне значення у фільмі відіграють світлотіньові рішення. Осінній вальс 1989, Юрій Скирда, 9 хв Мелодраматична історія кохання невеселої жабки та ведмедя-балагура. Наближається зима й герої вимушені розлучитися. Ведмідь намагається якось підбадьорити свою меланхолійну компаньйонку, проте все марно. Якось трапляється прикрий випадок, який мотивує героїню нарешті проявити всю свою ніжність та турботу. Режисер Юрій Скирда поєднує в фільмі лялькову та мальовану акварельну анімацію й створює ліричну атмосферу осіннього лісу, який готується до довгого зимового сну. Лісова пісня 1976, Алла Грачова, 18 хв Екранізація однойменної п’єси Лесі Українки. Лірична драма про любов Мавки до звичайного хлопця Лукаша. Він не зміг оцінити благородного почуття Лісової царівни й зрадив їй. Режисерка Алла Грачова, працюючи в техніці перекладки, експериментує з ракурсами та масштабами. Перемежовує в одному кадрі подвійні-потрійні експозиції. Даний режисерський хід дозволяє їй показати паралельно дії, які відбуваються у світі реальному та світі мрій та спогадів. Художник стрічки Роман Абрамович в зображальну рішенні йде від народної традиції, зокрема в змальовані лісового царства. Музичне оформлення стрічки нагадує кращі зразки експериментального року. Ненаписаний лист 1985, Євген Сивокінь, 8 хв Що написати, коли хочеться про все розповісти в найменших деталях, але боїшся, що не отримаєш відповіді? Анімаційна історія про те, як багато значив в житті люблячої пари лист, який так і не побачив світ. Палітра людських почуттів оживає за допомогою витончених образів. Краса малюнка, різноманітність техніки й чарівна мелодійність музичного супроводу підкорили журі фестивалів анімаційних фільмів в Мінську, Києві, а також – Чехословаччині. Тополя 1996, Валентина Костилєва, 9 хв Молода селянка закохується у козака, але той поїхав на війну. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї іншу партію — старого багатія. Нещасна не хоче йти заміж і звертається за допомогою до ворожки. Та говорить, що передчувала її прихід і дає дівчині чаклунське зілля. Якщо випити його на світанку і коханий живий, він має з’явитися, коли ж ні, – навіть ворожка не наважується сказати, що станеться з дівчиною. Екранізує поетичну баладу Тараса Шевченка «Тополя» (1839), режисерка Валентина Костилєва звертається до методу лялькової анімації. Надзвичайно тонко й деталізовано вона показує емоції персонажів, – здається що в певних моментах лялька справді плаче чи переживає відчай та жах. Також відчутно, що в композиційному вирішенні деяких сцен автори фільму відштовхувалися від графіки Тараса Шевченка. Секрет приворотного зілля 1980, Євген Сивокінь, 9 хв Жив собі дід, який знався на різних травах та чарівних приворотах. Безліч людей приходили до нього поночі за своїм щастям, всім (ну, майже всім) він допомагав знайти свою пару. В чому ж секрет приворотного зілля від діда, і кому воно ніяк не могло допомогти, дізнаєтесь додивившись анімаційний фільм «Секрет приворотного зілля» до кінця. Світлий гумор закладений в поемі Івана Драча «Дід Любимененепокинь» помножений на талант режисера Євгена Сивоконя, який створював влучні неперевершені анімаційні притчі породили ніжну, іронічну овіяну легким сумом історію про пошук і ціну любові.