Любов Верді до Шекспіра почалася з “Макбета” — п'єси, яку він називав “одним з найвидатніших творінь людини”. Верді разом зі своїм лібретистом Франческо Марія П'яве вирішив створити щось незвичайне. Тріумф їхніх зусиль чується в кожному акорді й демонструє пік театральності Верді: опера рясніє демонічною енергетикою.

Полководець Макбет воює на боці короля Шотландії, але коли шабаш відьом пророкує, що він сам стане королем, безжальні амбіції підштовхують Макбета та його дружину до страшних учинків.

Вбивши монарха, Макбет посідає місце короля, а інтриги й безкінечна бійня стають символами його короткого, приреченого на крах правління. Відьми мають ще одне передбачення, яке також справджується: Макбет і його дружина гинуть, а справедливість відновлюється.

Постановка Філліди Ллойд 2002 року пишна, вишукана, у ній переважають чорний, червоний та золотавий кольори. Відьми в уявленні дизайнера Ентоні Ворда — чудернацькі істоти в червоних тюрбанах, агенти долі, які постійно на варті. У постановці Ллойд бездітність Макбетів занурює їх у глибини страшного смутку, що криється за їхніми страшними вчинками. Постановка Королівської Опери використовує нову версію опери Верді, створену в Парижі у 1865 році, до якої увійшла чарівна арія Леді Макбет “La Luce Langue”.