Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. 30-ті роки ХІХ сторіччя. Красуню Соломію видають заміж за нелюба, а її коханого Остапа вирішують віддати у солдати. Вбитий горем Остап тікає за Дунай. З-за весільного столу, від нелюба біжить за Остапом і Соломія. Так починається їх сповнена чисельних небезпек подорож. Під час переправи через Дунай кулею прикордонного роз’їзду Остапа тяжко поранено. На допомогу приходять роми, забирають пораненого і Соломію до себе. Проте на цьому боротьба за власне щастя та власну свободу для героїв лише починається.

Після виходу стрічки «Алітет іде в гори» (1949) одесит Марк Донськой був підданий обструкції за «аполітичність» та «ідеологічну короткозорість». В рамках покарання він був переведений з Москви до київської кіностудії імені Олександра Довженка. Саме на ній, працюючі в доволі ворожій атмосфері (відомі чисельні факти того, як погано прийняли режисера в Києві), Донськой поставив фільм «Дорогою ціною». Цей фільмі багато в чому передвістив параджанівські «Тіні забутих предків», що був знятий через вісім років за іншою повістю Михайла Коцюбинського.

Як і в «Тінях забутих предків», в «Дорогою ціною» також є трагічна історію любові, є дуже точні національні мотиви, соковита кольорова гама, а головне – та сама кіномова, що в подальшому стане важливою складовою «українського поетичного кіно». Ось тільки фільм Донського трохи випередив свій час. Він вийшовши в той переламний момент, коли про національне кіно в СРСР ще не можна було говорити, та коли до так званої відлиги в кіно лишалося кілька років.

Все це, правда, не завадило міжнародному успіхові «Дорогою ціною». За рік після виходу в СРСР, Британська кіноакадемія назвала його найкращим іноземним фільмом, який демонструвався в Англії в 1958 році. Сам же Донськой після успіху стрічки знову повернувся до Москви.