Екранізація однойменної повісті Ніколая Ґоґоля. Левко, син сільського голови, закоханий у просту дівчину Ганну і хоче з нею одружитися. Ось тільки батько Левка не дає своєї згоди на весілля. У травневу ніч на допомогу молодим закоханим приходить «нечиста сила» у вигляді панночки, яка за трагічних обставин втопилася в місцевому озері.

Разом з іншою екранізацією Ґоґоля – стрічкою «Сорочинський ярмарок» (1939), яка була зафільмована на рік раніше, – «Майська ніч» стає однією з найперших українських кольорових стрічок. Обидві – було створено віражним способом (або, так званим, методом тонування), що передбачав зйомку фільму на чорно-білу плівку з її подальшою хімічною обробкою, що, в свою чергу, дозволяла отримати обмежену кількість кольорів. Цей спосіб додавав зображенню певної неприродності забарвлення, яке подекуди також використовували режисера американського авангардного кіно.

Але якщо «Сорочинський ярмарок» був типовим соцреалістичним радянським твором, «Майська ніч» й по сьогодні вражає своєю кінематографічною образністю. В фільмі можна помітити цікаві приклади використання популярних на той час «спецефектів», створених завдяки ефекту подвійної експозиції. А сама стрічка, шанобливо дотримуючись літературного першоджерела, взяла від Ґоґоля його химерність, сюрреалістичність та замилування українським селом.

Унікальності фільму додає й той факт, що він знімалася не в традиційних павільйонах, а здебільшого на природі. В той же час одні з головних ролей у «Майській ночі» зіграли легенди українського кіно – Степан Шкурат («Земля») та Наталя Ужвій («Райдуга»), а в епізодах можна помітити Дмитра Капку («Ягідка кохання») та Юхима Березіна, якого в подальшому всі знатимуть за псевдонімом Штепсель.