Вільна екранізація щоденникових записів Франца Кафки. Головний герой фільму – відомий літератор, якого всі вважають за генія. Проте за маскою завжди задумливого й усміхненого обличчя приховується нещасливець зі своїми демонами, страхами, творчими муками, постійним пізнанням себе, оточуючого світу, вічний чужинець, приречений на самотність серед людей, який відчуває себе як Іншого.

«Людина К» – дебютний фільм Сергія Рахманіна, одного з найбільш самобутніх режисерів, які працювали в 1990-х на Одеській кіностудії. Розпочавши свою творчу біографію як театральний режисер, наприкінці 1970-х Рахманін доволі тісно спілкувався з Андрєєм Тарковським і став на певний час одним із його найбільш відданих послідовників. Тож не дивно, що двом першим – і на сьогодні єдиним – повнометражним стрічкам Рахманіна, як і кінематографу Тарковського, притаманний неквапливий ритм, монохромність, чисельні алюзії до живопису й екзистенційні пошуки місця людини у сучасному світі. Особлива поетичність Рахманіна однак більш спрямований до готичного та містичного.

Художнім керівником “Людини К” був режисер Віллен Новак, який запропонував першу назву стрічки - «Громадянин К», згодом змінену на більш кафкіанську. Кіра Муратова відзначала неймовірну захопленість Рахманіна фактурою.

За рік Рахманін зніме свій наступний повнометражний фільм «Другий», після чого надовго зникне з кіно, перебравшись до Аргентини. Там більше двадцяти років він плекатиме ідею свого найбільш масштабного фільму «Іхтіандр», вільної екранізації роману «Людина-амфібія» Алєксандра Бєляєва.