На руїнах замку в кризовий для країни час мешкає група дітей, жебраків та божевільних. З ними проводить час мрійливий хлопчина Вася, що втратив матір та все частіше міняє заможний побут свого батька-судді на хвору подругу Марусу, поетичне спілкування з люмпенізованим філософом Валентином та сіре надгробне каміння, що нібито, «висмоктує життя». «Серед сірого каміння» — екранізація напів автобіографічної повісті письменника й громадського діяча Володимира Короленка «У дурному суспільстві» («В дурном обществе», 1885), яку він писав в ув’язненні на матеріалі спогадів свого житомирського дитинства та рівненського отроцтва. У фільмі майстриня проникливих та інверсивних реалістичних драм, Муратова вперше звертається до казкового і фантастичного сюжету. «Серед сірого каміння» — фільм переповнений стихійності, поліфонії та галасу. Проте гротескність та химерність стрічки цілком вписується в контекст радянського кінематографу першої половини 1980-х, коли автори фільмів масово тікали від цензури й реальності в жанр дитячого кіно, в той же час обтяжували його багатозначними алегоріями (згадати хоча б схожу по настрою роботу «Чорна курка, або Підземні жителі», 1980).

У той самий час у «Сірому камінні» у Муратової вперше з'являються її фірмові образи та герої, — і замучений життям інтелігент Валентин (Сергій Попов частково повторить цей мотив в «Астенічному синдромі», 1989), і жорстокі діти (що з’являться в «Трьох історіях», 1997 та «Мелодії для Катеринки», 2009), і стан життєствердного балагану богеми та жебраків («Другорядні люди», 2001).

Попри все це історія створення «Серед сірого каміння» одна з найбільш сумних в фільмографії Кіри Муратової. Після заборони її попереднього одеського фільму «Довгі проводи» (1971) Муратова коротко спробувала працювати в Ленінграді, а повернувшись в Одесу, була переведена на посаду в музей кіностудії і так і не змогла довести до екрану сценарну розробку «Княжної Мері».

Ця перерва у кіновиробництві для режисерки не минула марно, – Муратова повернулася в кіно з більш важким та авторським сюжетом, що розгортається вже не на будівництві нового світу, а на його руїнах. Проте навіть після відновлення роботи над фільмами через конфлікт з керівництвом студії, що замовило перемонтаж «Серед сірого каміння» у московських монтажерів, Кіра Муратова символічно зняла своє ім’я з титрів, підписуючи твір чоловічим псевдонімом Іван Сидоров.