сторія хлопчика Альоши, який потрапляє до дворянського дитячого пансіону. Сумуючи за домом, він гостро відчуває свою самотність. Одного разу Альоша рятує від неминучої смерті чорну курку на ім’я Чорнушка. За цей вчинок хлопчику дозволяють потрапити до казки. Тепер щоночі він покидає свій пансіон, де панують дисципліна, грубість та доноси, та опиняється в чарівному світі неймовірних пригод та лицарських легенд.

Знятий в «застойні» 80-ті фільм «Чорна курка, або Підземні жителі», подібно до ще однієї стрічки десятиріччя «Польотом уві сні та на яву» (1982), розповідає про зайву людину, яка не знаходить собі місця в суспільстві навколо. Проте якщо фільм Балаяна був від початку розрахований на дорослу аудиторію, кіно Віктора Греся приховувало цю ідею за екранізацію однойменної дитячої повісті-казки Антонія Погорєльського.

Водночас цей фільм можна вважати історією дорослішання та прощання з дитинством, на що неодноразово натякав сам режисер Віктор Гресь, для якого ці теми взагалі були ключовими. Саме ця крихкість дитячого світу, якій руйнується на наших очах, додає стрічці додаткової щемкоксті та робить з «Чорної курки» вкрай універсальну історію, в якій кожне покоління може знайти щось для себе.

Так, французький кінознавець Любомир Госейко виділяючи роботу Віктора Греся в своїй книжці «Історія українського кінематографа» влучно зазначав: «Цей поетичний фільм зараховано до категорії фільмів для дітей, але через його мистецьку фактуру та інтелектуальні якості він бачиться більше зверненим до дорослої публіки».