Рядовий Андрій Білик проходить строкову службу в радянській армії, де дідівщина давно стала частиною повсякденного порядку. Напередодні демобілізації старослужбовці вирішують познущатися з молодих солдатів, змушуючи їх підкорятися неписаним армійським законам. Але Білик відмовляється терпіти приниження та визнавати право сильнішого на насильство. Його спротив перетворюється на конфлікт із системою, у якій людська гідність, особиста свобода й національна ідентичність не мають жодної ваги. «Кисневий голод» — повнометражний дебют Андрія Дончика, знятий за сценарієм, який режисер написав спільно з письменником Юрієм Андруховичем. В основу стрічки лягли їхні власні спогади про службу в радянській армії. Фільм вийшов на межі розпаду СРСР і відновлення незалежності України, зафіксувавши досвід покоління, яке опинилося всередині старої системи саме тоді, коли її звичний порядок почав руйнуватися. Стрічка стала однією з ранніх українських кіноробіт, профінансованих поза державною системою. У 1992 році її показали на Венеційському кінофестивалі в програмі «Тиждень критики», де вона отримала відзнаку італійських кінокритиків. Попри міжнародне визнання, фільм майже не дістався українського глядача у звичайному прокаті.