Коли ти маленький, байдуже що довкола. Ти просто живеш. Ти тішишся у компанії друзів, радієш печиву, з’їденому разом – як ось 6-річна Віра з Ірпеня. Або як її однолітка-киянка Мілана цінуєш передусім нагоду потанцювати, або ж погуляти на вулиці. Дорослі частіше думають про дім, як про конкретне місце, забуваючи про ті важливі речі, які дарують їм це відчуття безпеки, безтурботності та спокою. Як це – почуватися вдома? З чого складається цей пазл, за якім дорослі сумують? Бо ж діти довкола нас мають чіткі відповіді і варто їх почути. Можливо дім – це мова, якою говоримо одне одному «добраніч»? Або дім – це той, хто обійме тебе зранку?