Про що фільм Уна – юна студентка, що вивчає перформативне мистецтво в Ісландському університеті. Закохана у молодого хлопця Дідді, вона й не здогадується, що зовсім скоро її світ зруйнує новина, що стане національною трагедією. Ось вони, усміхнені, підставляють обличчя променям західного сонця, жартують, обговорюють подорож в Японію і майбутніх дітей. Їхні почуття ще залишаються таємними, але вже завтра все має змінитись: Дідді полетить до своєї дівчини і завершить стосунки на відстані, щоб бути з Уною. Однак омріяне завтра так і не настає. Замість спільного майбутнього нависає спустошеність від раптової втрати і нерозуміння, як бути один на один з емоціями, які доводиться приховувати. Навіщо дивитися Режисер Рунар Рунарссон тонко фіксує емоційні гойдалки одного дня з життя дівчини, яка щойно втратила коханого. З одного боку – вона не може дозволити собі прожити цей біль до кінця, бо поруч з нею – його дівчина, з якою він так і не встиг розійтись. А з іншого – цей біль у них спільний. Між двома дівчатами, які не мали б зустріти одна одну, формується зв’язок, що робить їх найближчими на цьому світі. Принаймні на цей один вечір. Прем’єра стрічки відбулась на Каннському кінофестивалі, де вона відкрила секцію «Особливий погляд», другу за значимістю після основного конкурсу. Тремтливу музику, яка відбивається від каменистого ісландського каміння, створив композитор Йоганн Йоганнссон (він же працював над саундтреком для фільмів Дені Вільнева, отримав «Золотого глобуса» за саундтрек до «Теорії всього» і зрежисував фільм «Останні і перші люди» з Тільдою Свінтон). Особливої уваги заслуговує операторська робота Софії Олссон (працювала над двома епізодами останнього сезону «Корони»). В інтимних портретах і проникливих моментах сцени сповнені чуттєвості й відзеркалюють заплутані клубки емоцій, що вирують всередині персонажів.