Документальний фільм "Вірю, чекаю, молюся" порушує дві болючі теми, які є наслідками війни на сході України – зниклі безвісті та полонені. Ці теми поєднані між собою, і водночас мають багато різних аспектів. Відповідальність держави щодо долі власних громадян та захисту їхніх прав є безумовною й надзвичайно високою. Привертання уваги до доль бійців і цивільних, що пройшли жорстоке та нелюдське поводження на непідконтрольній території, зазнали серйозних психологічних травм – один із напрямків сюжету фільму. Коментарі дають як чоловіки, так і жінки.