Озан – десятирічний хлопчик, який живе в невеликому містечку на березі Егейського моря. Друзі сміються над ним, називаючи хлопчика «невірним», бо його дідусь Мехмет – іммігрант з Криту. Хлопець боїться того, що із ним перестануть спілкуватися його друзі. Він гнівається на свою родину, а особливо на дідуся. Озан кидає виклик родині словами «Ми – турки». Мехмет Бей, дідусь Озана – власник магазину, і дуже поважна людина в місті. Він завжди допомагає людям вирішувати проблеми. Мехмет відомий своєю толерантністю, але поведінка онука не лише непокоїть, але й засмучує його. Мехмет Бей та його родина були відірвані від рідної землі та вимушені мігрувати з Криту під час обміну населення, коли Мехмету було всього сім років. І тепер найбільшим бажанням дідуся є побачити перед смертю рідну землю. Саме ця мрія спонукає його кидати пляшки із листами всередині, в голубі води Егейського моря.