Двоє братів-гуцулів усе життя все ділили: матір, іграшки, право називатися кращим, одну жінку, одного сина. Та в їхньому житті сталася подія, після якої вони не говорили 40 років. Раз до їхнього провінційного містечка приїздить письменниця, щоб у місцевій церкві прочитати лекцію про святих та юродивих. Серед слухачів вона зустрічає старого на ім’я Войтко. Письменниця поволі входить у Войткове життя і знайомиться з його братом. Вона стає ланкою між двома братами, для яких сенс життя – у боротьбі: хто проживе довше і не потішить іншого своєю смертю.